Як готувати дитину до школи

Ваш малюк дорослішає з кожним днем. Уже зовсім скоро ви віддасте його до школи. Але вам, як і раніше, прийдеться терпляче вислуховувати дитину та піклуватися про неї, думати про поширення сфери її розмовної практики. Тож, особливо в цей період, треба допомагати малюку всім, чим тільки можна.

Не завадило б, наприклад, і налагодити та підтримувати зв’язок з учителем вашої дитини. Навчання в школі додасть свій вклад у розвиток і збагачення її мови та допоможе вам розвинути всі потенційні можливості малюка. Але пам’ятайте: основа виховання закладається не в школі, а вдома, в сім’ї.

Батьківська турбота може стати чудовим і захоплюючим заняттям — адже ви ліпите з малюка майбутнього дорослого, все життя якого в певній мірі буде визначатися тим, чому він навчився у дитячі літа, так би мовити, на руках і колінах батьків.

Бенджамін Спок про дітей шестирічного віку

Свого часу прогресивний американський вчений, дитячий лікар і педагог Бенджамін Спок у своїй книзі «Розмова з матір’ю» вів діалог із жінкою-матір’ю про її надзвичайно велику роль у вихованні фізично та морально здорової людини. Він писав: «Поведінка дітей помітно змінюється після досягнення ними шестирічного віку. Раніше дитина проводила більшу частину часу вдома, біля мами, в усьому наслідуючи дорослих. Хлопчик возив по підлозі машинки, уявляючи себе то пожежником, то шофером, він будував «хмарочоси» та «мости» з кубиків і коробок. Малюк прагнув бути схожим на свого тата, наслідуючи його у своїх діях. А маленькі дівчатка дуже люблять наслідувати своїх мам, причому в усіх дрібницях, наприклад, в інтонації голосу, в манері причісуватись або вмиватися.

Після шестирічного віку дитина більшу частину дня проводить у школі. Деякі батьки питають: «Чому у більшості країн саме в цьому віці діти починають ходити в школу Хіба не можна дітей молодше шести років багато чому навчити» Справа в тому, що після шести років діти спроможні мислити абстрактно. Вони досягають певного рівня розумового розвитку, коли починають проявляти інтерес до абстрактних речей. Звичайно, дитину більш молодшого віку може зацікавити, як, наприклад, пишуться букви її імені, але подібні випадки не мають для неї певної конкретної значущості. У шкільні роки цифри, букви, таблиці та діаграми стають для неї вже поняттями і викликають глибший інтерес».

Особливості розвитку мовлення у дитини дошкільного віку

Якщо найбільш продуктивний розвиток мовлення у дитини відбувається у період від трьох до п’яти років, коли вона володіє значним запасом слів (2000—3000), то до шести років більшість дітей опановують звуковимову, але в деяких з них відмічаються більш або менш стійкі перекручення звуків. Знання закономірностей нормального розвитку мовлення дає батькам можливість своєчасно помі­тити порушення та звернутися до лікаря.

У дошкільному віці найбільш часто спостерігаються форми порушення мовлення, відомі під назвою «затримка мовного розвитку» або «недорозвиток мовлення», причиною яких можуть бути не тільки залишкові явища перенесеного захворювання головного мозку, але й неправильне мовне виховання у сім’ї. При цих порушеннях вимова груп звуків або окремих звуків перекручена. Перші ознаки затримки мовного розвитку можна помітити вже на другому році життя, однак особливо чітко вони проявляються від 3 до 7 років.

Секрети виховання дітей дошкільного віку

У дитини дошкільного віку буквально все викликає неабиякий справжній інтерес. Вона дуже цікава та задає багато питань, вимагаючи негайної відповіді. Всі спроби відмахнутися від дитини, посилання на зайнятість, неправильні пояснення, завідомо неправдиві версії можуть привести до сумних результатів.

У цьому віці малюк продовжує бути невтомним дослідником. Батьки не повинні постійно спиняти, осаджувати його та все забороняти. Дитина може стати боязкою, полохливою та почне хитрувати. Наприклад, у відсутність батьків вона буде брати речі крадькома. Але погано, коли дитині все дозволено. Вона знає, що варто їй заплакати, як вона отримає бажану річ.

У цьому віці дітей необхідно не тільки постачати потрібними речами, але й розташовувати предмети так, щоб користуватись ними було зручно. Особливо потрібні іграшки, що поширюють пізнання. Підбирати іграшки та ігри слід з урахуванням віку та індивідуальних інтересів дитини.

Діти дуже люблять слухати казки, розповіді. Вони займають малюка більш, ніж читання вголос. Під час розповідей налагоджуються порозу­міння та близькість між розповідачем та дитиною. Поступово змі­ню­ється характер взаємовідносин її з дорослими, продовжується формування багатьох соціальних норм і трудових навиків. Дитина проходить величезний шлях пізнання й до кінця дошкільного періоду вона здатна приступити до занять у школі.

Задача батьків — постійно піклуватися про вироблення у малюка моральних норм поведінки, звичок, уміння зосереджено трудитися, виконувати відповідні віку обов’язки. Треба наполегливо та терпляче добиватися сумлінного виконування дитиною дорученого їй завдання: прибрати розкидані іграшки, скласти акуратно речі перед сном, підклеїти розірвану книжку, попрати шкарпеточки та інше.

Якщо малюк з дитячих літ звикне за собою прибирати, то ця звичка закріпиться, напрацюється навик. Головне, щоби батьки зуміли належним чином оцінити труд дитини. Вони повинні систематично перевіряти, як виконано завдання. Якщо результат не відповідає вашим вимогам, спочатку слід усе ж таки похвалити, а потім доброзичливо вказати на недоліки. До старших дітей треба пред’являти більш високі вимоги, але завжди слід враховувати, чи може бути виконана ця вимога в даному віці.

Батьки тільки завжди повинні пам’ятати, що вимогливість без любові — це жорстокість, що породжує протест. Якщо ви щось вимагаєте від дитини, то домагайтеся виконання, щоб вона знала, що так чи інакше їй доведеться виконати ваш наказ (це навчає слухняності, що виключає конфлікти).

Трудіться разом із дітьми, щоб вони почували себе потрібними й бажали наслідувати вас. Найнудніше заняття потрібно зробити цікавим, щоб дитині хотілося його виконати. Вміння трудитися в колективі змушує зважати на думку інших, що також усуває конфлікти. Це дуже важливо для дитини при підготовці її до школи.

Учіть дітей і допомагайте їм переборювати труднощі. Учіться й самі слухати дітей, чути їх і говорити з ними, тоді ви будете в курсі подій їхнього життя, тобто завжди зможете прийти їм на допомогу.

Дошкільна підготовка в групі дитячого садка

Надбаний у дошкільному віці запас елементарних відомостей, інформації, уявлень і вмінь слугує передумовою засвоєння предметів, які вивчаються в школі. У підготовчій групі дитячого садка у малюка формують поняття про кількість, величину, форму предметів, вміння оперувати невеличкими множинами (зменшувати, збільшувати, порівнювати та зрівнювати) розрізняти та порівнювати предмети за деякими параметрами (ширина, довжина, маса і т. д.). Перед вступом до школи здорова дитина вміє виконувати елементарні практичні узагальнення (граматичні, лексичні, морфологічні). Подальше успішне навчання малюка в школі може здійснитися тільки при дошкільній підготовці, що включає загальну та соціальну готовність до шкільного навчання. Підготовка до шкільного навчання — важливий етап у житті дитини, й батьки повинні створити всі умови, щоб допомогти їй справитися з цією задачею.

Готовність дитини до навчання в школі

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи — це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично.

Існує два основних критерії готовності дитини до школи — фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет — у шість років до школи йти не можна. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років — це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Прочитайте малюкові коротку розповідь, усього шість або сім речень, і попросіть переказати. Можете показати 6—7 послідовних картинок, за якими дитина могла б скласти маленьку історію. Ви повинні оцінювати вміння малюка будувати речення, узгоджувати слова, зв’язність мовлення, логіку розповіді, вміння вибудовувати сюжетну лінію (є початок, середина і кінець). Щоб перевірити концентрацію уваги, можна дати дитині невеликий друкований текст і попросити закреслити в ньому всі літери «і». А потім подивитися, скільки рядків вона опрацювала, як довго змогла утримувати увагу. У нормі малюк повинен працювати 10 хвилин і встигнути проглянути 5—7 рядочків.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки. Спершу давайте відповімо на запитання: «Чи вміє дитина дотримуватися встановлених правил і кон­тролювати свої дії» Згадайте смішну дитячу гру «Так і ні — не говорити, чорне і біле — не носити». Пограйте з малюком в неї, і ви зможете визначити, чи достатньою мірою розвинений у нього рівень самоконтролю. Умова гри проста — дитина, відповідаючи на запитання, не повинна говорити «Так» чи «Ні». Запитання можуть бути різноманітними: «Ти любиш морозиво», «Ти коли-небудь їздив на потязі» тощо. Запитань, як правило, повинно бути не менше ніж десять. Якщо на більшість із них малюк відповідає, дотримуючись правил гри, то це означає, що в нього високий рівень самоконтролю.

Соціальна готовність

Соціальна готовність — це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

Отже, яким повинен бути вік дитини, яка йде до першого класу Адже іноді до початку вересня малюкові може не вистачити всього лише одного або двох місяців. А якщо не віддати його цього року, то тоді наступного року виявиться, що він у класі найстарший. Тому треба, щоб на 1 вересня дитині повинно виповнитися повних шість років. Адже для малюка в цьому віці кожен місяць — це майже ціле життя.
У багатьох школах, перш ніж дитина буде зарахована до 1-го класу, вона повинна пройти тестування. Батьків турбує те, що від маленьких дітей, яким ледве виповнилося шість років, вимагають неможливого. Ці батьки мають рацію — вимоги до нинішніх шестирічок значно завищені. Варто пригадати наше дитинство, коли у сім років ми ще гралися у ляльки і машинки, і ніхто не вимагав від нас широкого кругозору, вміння лічити і читати. Але, на жаль, із цим навряд чи можна щось удіяти. Порада єдина — шукайте школу, де до дітей ставляться гуманно і де тестування не перетворюється на академічний іспит. Сама процедура тестування може різнитися, тому що єдиних правил визначення шкільної готовності не існує. Як правило, із дитиною спілкуються шкільний психолог і той учитель, який набирає перший клас. Рідше у тестуванні бере участь учитель-методист початкової школи. Він може приєднатися до діагностики у тому випадку, якщо вчителя чи психолога щось бентежить.

Що повинен уміти майбутній першокласник

Рівень підготовки до школи майбутніх першокласників їхніми батьками вдома, в сім’ї доволі різний.

З одного боку, деякі батьки дітей, які йдуть до школи у шість років, вважають, що їхніх малят ще зарано навантажувати дошкільною підготовкою вдома. Мов­ляв, не треба полишати малюків дитинства, бо все одно прийде час, коли вони підуть учитися до школи і все наздоженуть. Тому зараз їм зовсім необов’язково вміти читати, писати та лічити. Мовляв, якщо малята будуть усе це вміти робити ще до школи, то тоді в ній таким дітям стане нецікаво вчитися.

З іншого боку, свою особисту думку із цього приводу мають учителі зі стажем у початкових класах, які кажуть, що багато малюків приходять у школу дуже добре підготовленими, тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною і непотрібною інформа­цією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого гарного в такому підході немає, але…

Ніхто з батьків не погодиться привести свого малюка в клас, де всі діти читають, пишуть і лічать, а їхня дитина — не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці. Коли й дитині буде цікаво, і зайвого нічого немає. Для цього треба тільки дещо знати і вміти. Для зразка приведемо приблизний пере­лік необхідних знань і вмінь малюка шестирічного віку.

Отже, буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи знатиме:

  • своє прізвище, повне ім’я та по батькові;
  • свою дату народження;
  • свою домашню адресу;
  • своє місто та його головні виз­начні пам’ятки;
  • назву країни, в якій дитина живе;
  • пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);
  • назви свійських тварин, їхніх дитинчат;
  • назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);
  • назви одягу, взуття і головних уборів;
  • назви овочів, фруктів і ягід;
  • назви зимуючих і перелітних птахів;
  • назви геометричних фігур;
  • назви домашніх меблів;
  • назви кухонного посуду та столових приборів;
  • назви найбільш простих харчових страв;
  • назви предметів особистої гігієни.

Буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи вмітиме:

  • вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;
  • повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;
  • розрізняти голосні й приголосні;
  • ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);
  • визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;
  • вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;
  • добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);
  • володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);
  • відтворювати зразок;
  • працювати за правилом.

Чому шестирічна дитина не може займатися занадто довго

Згадайте себе у дитинстві. Як важко було висидіти цілий урок практично нерухомо, не промовивши жодного слова та ще й робити вигляд, що ти уважно слухаєш учителя. Особливості психіки шестирічної дитини такі, що їй просто необхідно постійно рухатись. Грамотні вчителі обов’язково роблять серед уроку кілька перерв-фізкультхвилинок, що дуже допомагають сконцентрувати дитячу увагу й позбавити фізичного напруження.

Адже дитина шести років не тільки страждає від тривалого сидіння за партою, вона ще й не може через свої вікові особливості довго концентрувати увагу. Тому тривалість занять не повинна перевищувати 15-20 хвилин, причому посередині заняття слід обов’язково зробити перерву й дати малюкові можливість пострибати та розім’ятися.

Післямова

Велике значення має готовність сприй­мати дітей як особистостей. Це означає намагатися щиро реагувати на дитячі почуття, реакції та проблеми, так, як це прийнято в людському суспільстві. Діти — особистості, дорослі — теж. Нереально та безкорисно дорослим ігнорувати свої власні почуття або не брати в рахунок власну поведінку як елемент спілкування з дітьми.

Під час нашого спілкування з дітьми ми повинні бути гнучкими в методах і відкритими ідеям інших (хоча і ставлячись до них критично) і бажати продовжувати вчитися. Найкраща підготовка все ж не дає всіх можливих знань, навиків і розуміння, необхідних в різних ситуаціях з діть­ми. Малятам, окрім усього іншого, потрібні любов, повага та увага дорослих, щоб вони у відповідь навчилися бути такими ж уважними. Діти заслуговують цієї уваги та будуть вчитися за прикладом дорослих серйозно слухати їх і віддавати їм свій час.